Відпочинок у Європі

Замок Мальборк

Замок Мальборк (пол. Zamek w Malborku) – середньовічний замок, що дав початок однойменному місту (нині місто Мальборк в Польщі), служив резиденцією великого магістра Тевтонського ордена з 1309 по 1456 роки. Це найбільший середньовічний цегляний замок в світі, один з еталонів цегляної готики, пам’ятник історії, пам’ятник Всесвітньої спадщини людства.

Замок Мальборк

Замок Мальборк

Північ Польщі — території за які полякам постійно доводилося боротися. Починаючи з самої ранньої польської історії, тут постійно виникали конфлікти між слов’янами (поляками) і германцями (прусами). Краса тутешніх місць дозволяє зрозуміти, чому ця земля породжувала стільки суперечок. Тутешні ландшафти по-північному суворі і в той же час дивно привабливі.

Не дарма близько 700 років тому грізний Орден Хрестоносців вирішив влаштувати тут не просто замок, а свою столицю, резиденцію керівних органів Ордена. Так тут виник замок Мальборк, колосальна будова з червоної цегли, вибудувана в кілька етапів в стилі північної готики. Сьогодні це творіння рук людських є не тільки одним з найпривабливіших туристичних об’єктів Польщі, а й з 1961 року є справжньою окрасою списку всесвітньої спадщини і знаходиться під охороною ЮНЕСКО.

Замок в Мальборку насправді — одна з найвидатніших пам’яток фортифікаційних споруд середньовічної Європи. Перший камінь майбутнього замку був закладений в 1274 році, а вже через 35 років, починаючи з 1309 року Мальборк став головною резиденцією Ордену Хрестоносців. Як і личить столиці настільки могутньою і впливовою організації Мальборк розростався з своїй красі. Було так до 1457 року, доки хрестоносці не покинули твердиню. Таким чином, і своїм народженням, і розквітом Мальборк цілком зобов’язаний німцям. Хто ж вони, ці грізні лицарі, яким Польща сьогодні зобов’язана одним зі своїх головних діамантів?

На самому початку ІІ тисячоліття після Різдва Христового в Європі величезною популярністю користувалася ідея хрестових походів. Метою цих подорожей на Святу Землю було вирвати землі, на яких відбувалися біблійні події, з рук сарацинів (арабів). Протягом декількох століть хто тільки не збирав походи: і єпископи Риму, і королі великих і малих королівств. Для кожного лицаря відправитися на Святу Землю було справою не тільки честі, але і порятунку. Церква подбала про високу мотивацію своїх віруючих в справі звільнення Гробу Господнього. Фактично кожен, хто вирушав за тридев’ять земель практично гарантував собі порятунок і життя вічне. Кращої мотивації для середньовічної людини вигадати було складно.

І ось практично кожен, хто тільки міг купити собі коня і меч, направлявся в сторону Сирії і Палестини.

Так вийшло, що під час Третього хрестового походу в 1189-1190 році під час облоги Акки, брало участь багато німецьких лицарів. Для потреб співвітчизників лицарі з Любека і Бремена заснували лікарню, та поклали початок ордену. Назвою же орден зобов’язаний чорним хрестам, нашитим на білих плащах. Саме такі плащі носили лицарі ордену.

Формально датою заснування ордену є 5 березня 1198 року, коли німецьке лікарняне братство перетворили в чернечий орден. Його головними цілями оголосили боротьбу з невірними, а також опіку над хворими і паломниками в Святу Землю. Втім, подібні цілі прикрашали статути практично всіх лицарських орденів, що в цей період часу виникали на східних околицях Середземномор’я.

Таким чином, вдосталь повоювавши і практично гарантувавши собі порятунок, Хрестоносці (ті, які залишилися в живих) поверталися в Європу. У 1226 році князь Конрад Мазовецький дає Хрестоносцям землю і лицарі починають будувати свою власну легітимну державу над Балтикою. Сила і могутність Ордена невпинно зростає … аж до битви під Грюнвальдом, в 1410 році.

Поразка під Грюнвальдом та тринадцятирічна війна 1519 роки зробила з лицарями те, що не змогли зробити араби — зломили дух і вичавили життєві соки. Багато хто вважає кінцем ордена момент, коли його Великий Магістр Альбрехт Гогенцоллерн прийняв лютерантсво, а потім і підкорився польському королю Зигмунта Старого. Сталося це в 1525 році біля Кракова.

Однак мало хто знає, що лицарі ордена зберегли організацію, живучи в Австрії та Німеччині, і тільки в 1929 році були реформовані в чернечий орден. У цьому вигляді, до речі, живуть і донині.

Відносини між Королівством Польським та Орденом хрестоносців ніколи не були теплими. Останні так і норовили розширити свої володіння за рахунок земель Корони, що призводило до постійних сутичок. Але навіть поляки не можуть заперечувати того колосального впливу, який справили Хрестоносці на архітектурний вигляд Східної Пруссії (північна Польща): безліч замків і фортець тут — здебільшого саме їх заслуга.

Вдумайтеся тільки: протягом 40 років будівництва замку було використано понад 40 тис. тонн каменю для фундаменту і 3,5 тис. тони зроблених вручну цегли. Як бачимо, те, що постає перед нашим поглядом — тільки верхівка айсберга, сам замок куди більше.

Отже, найстаріша частина замку — Високий замок, була заснована в 1274-1275 роках, коли були зведені кріпосні стіни, а внутрішні крила замку будувалися аж до 1300 року.

Через якихось 30 років, побудованого замку Хрестоносцям здалося мало і в 1295-1302 роках були зведені кріпосні стіни Середнього замку, а до 1330 року з’явився і палац Великого Магістра.

Мабуть, ключовим моментом в історії замку став початок XIV століття, коли після падіння Акки, що в Палестині — головної резиденції наших лицарів на Святій землі було прийнято рішення перенести резиденцію в Мальборк. 14 вересня 1309 року Великий Магістр ордену Зігфрід фон Фойхтванген переніс сюди свою адміністрацію. Разом з цим замок став столицею однієї з наймогутніших держав на південному узбережжі Балтики.

На цьому розвиток замку не закінчилося. Відразу після перенесення резиденції в замку (в найстарішій його частини) будують замкову церкву і капличку св.Анни, де пізніше будуть поховані Великі Магістри ордена. Мабуть, головною визначною пам’яткою церкви є 8-метрова статуя Матері Божої, покрита різнобарвною мозаїкою, яку ви знайдете у внутрішній ніші костелу зі східного боку.

Давня Підзамкова частина замку (такою вона була в той час, коли функціонував тільки Високий замок) з часом перетворилася в Середній замок — доступний гостям — лицарям із Західної Європи. Крім гостинного двору саме в цій частині Мальборка розташовувався Великий Рефлектарій (Wielki Refektarz) — найбільший зал в усьому замку, перекритий прекрасною склепінчастою стелею.

Взагалі варто відзначити, що щасливчики які побували в Мальборку відзначають, що цей шедевр мало схожий на своїх сучасників, він був призначений не тільки для оборони, в ньому постійно натрапляєш на елементи, головною метою яких було радувати око. Звичайно, це вкотре мало підкреслити і могутність ордена. Крім того, в Середньому замку розташовувалася Infirmeria — лікарня для людей похилого віку та хворих братів і власне Палац Великих Магістрів.

Нарешті в XIV і першій половині XV століття вишикувалася третя частина замку — Низький Замок. Саме тут знаходилися склади зі зброєю, господарські приміщення: стайні, пивоварня і т.д. Тут же розташовувалася каплиця св. Вавжінца, а весь периметр оточували фортечні стіни з вежами, пов’язані в єдину оборонну конструкцію з оборонними спорудами іншого замку.

Однією з найцікавіших пам’яток замку є система опалення. Хрестоносці в спеціальних підвалах за допомогою вогню розігрівали величезні камені, а потім відкривали спеціальні канали, за допомогою яких тепло поширювалося по всьому замку. Таким чином вдавалося підтримувати необхідну для життя температуру в умовах вологого прибережного північного клімату.

Черговим переломним моментом в історії замку став рік 1 454, коли польський король Казимир Ягеллончик викупив замок в рахунок неоплаченого боргу хрестоносців. З цього моменту замком керував мальборгський староста, а сам замок став одним з найбільших арсеналів в Речі Посполитій.

Коли в 1772 році замок, в результаті Першого поділу Польщі, виявився в руках прусського короля Фрідріха ІІ, він вже не являв особливого військового інтересу, тому тут розташувалися господарські склади і тюрма. Більш того, замок навіть частково почали розбирати. Так поступово твердиня Ордена хрестоносців прийшла в занепад.

Лише в 1882 році були розпочаті перші реставраційні роботи. Ненайбільші втрати замок зазнав під часи Другої світової війни, коли був знищений на 60%, але завдяки самовідданій праці польських реставраторів воскрес і став одним з найцінніших пам’яток середньовічної фортифікаційної архітектури в Європі.

У 1999 році замок в Мальборку став 8-м в Польщі об’єктом, внесеним до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні, крім самого замку, який сам по собі є найціннішим пам’ятником архітектури, тут розташовані збірки археологічних, архітектурних та військових експонатів, а також одна з найбільш цінних в світі колекцій виробів з бурштину — ще одного символу Балтики.

Фото замку Мальборк

Статті по темі:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

96 in 0,592